й — Словник української мови Грінченка

й — й 1 сполучник незмінювана словникова одиниця й 2 частка незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
Й — I Й (йот). Як назва літери вживається в с. р.: велике й; як назва звука вживається в ч. р.: середньоязиковий й. II й див. і2. Літературне слововживання
й — I невідм., с. Чотирнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "й" (називається "йот"). II див. і II. III див. і III. Великий тлумачний словник сучасної мови
й — Й, сп., скорочене і; й вимовляємо й пишемо між голосними, а також після голосного перед приголосним: Гора́ й о́зеро. Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
й — Й¹, невідм., сер. Тринадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «й» (називається «йот»). Й² див. і 2. Й³ див. і 3. Словник української мови в 11 томах