й

й 1

сполучник

незмінювана словникова одиниця

й 2

частка

незмінювана словникова одиниця

Значення в інших словниках

1. Й — I Й (йот). Як назва літери вживається в с. р.: велике й; як назва звука вживається в ч. р.: середньоязиковий й. II й див. і2.  Літературне слововживання
2. й — I невідм., с. Чотирнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "й" (називається "йот"). II див. і II. III див. і III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. й — Й, сп., скорочене і; й вимовляємо й пишемо між голосними, а також після голосного перед приголосним: Гора́ й о́зеро. Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. й — Й¹, невідм., сер. Тринадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «й» (називається «йот»). Й² див. і 2. Й³ див. і 3.  Словник української мови в 11 томах
5. й — Й сз. = і, сз. (см.).  Словник української мови Грінченка