й

Й¹, невідм., сер. Тринадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «й» (називається «йот»).

Й² див. і 2.

Й³ див. і 3.

Значення в інших словниках

1. й — й 1 сполучник незмінювана словникова одиниця й 2 частка незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. Й — I Й (йот). Як назва літери вживається в с. р.: велике й; як назва звука вживається в ч. р.: середньоязиковий й. II й див. і2.  Літературне слововживання
3. й — I невідм., с. Чотирнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "й" (називається "йот"). II див. і II. III див. і III.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. й — Й, сп., скорочене і; й вимовляємо й пишемо між голосними, а також після голосного перед приголосним: Гора́ й о́зеро. Ста́ла ї́сти й пи́ти (Шевч.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. й — Й сз. = і, сз. (см.).  Словник української мови Грінченка