кадіб
Кадіб, -доба и кадівб, -довба
м.
1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539.
2) Квасильный чанъ для обработки кожъ. Вас. 145, 153.
3) Часть древеснаго пня, пустая въ срединѣ и вставляемая въ родникъ вмѣсто колодезнаго сруба. Шух. I. 9. ум. кадібець, кадовбець.
Словник української мови Грінченка