кадіб

КА́ДІБ, доба, КА́ДІВБ, довба, рідко КА́ДУБ, а, ч. Велика діжка.

Взяли вони шість кадовбів м’яса та шість кадовбів води, сів Котигорошко на грифа,— полетіли (Укр.. казки, 1951, 103);

В кутку коло дверей стояв кадіб з капусти (Коцюб., 1, 1955, 39);

Кращі майстри вивезли на продаж свої діжки, відра, кадуби, бодні, жлукта (Кучер, Дорога.., 1958, 170);

*У порівн. У будці, як у кадовбі, загуло на весь двір (Вас., II, 1959, 124).

Значення в інших словниках

1. кадіб — ка́діб іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. кадіб — Кухва, (великий) д. чан, (на воду) водянка; кадь, кадуб; пор. ДІЖКА.  Словник синонімів Караванського
3. кадіб — див. діжка  Словник синонімів Вусика
4. кадіб — -доба, кадівб, -довба, рідко кадуб, -а, ч. Велика діжка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кадіб — ка́діб тулуб птиці (ст)||кадовб  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. кадіб — ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком...  Словник синонімів української мови
7. кадіб — Ка́діб, -доба і ка́довб, ка́довба; -до(в)би, -бів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кадіб — Кадіб, -доба и кадівб, -довба м. 1) Большая кадка, употребляющаяся для храненія зерна или муки, капусты и пр. Наше просо в кадобі. Грин. III. 96. На городі капуста росла, в стозі насічена, в кадовбі наквашена. Грин. III. 539.  Словник української мови Грінченка