калачик

Калачик, -ка

м.

1) ум. отъ калач.

2) раст. просвирки, Malva rotundifolia L. ЗЮЗО. I. 128. Воли... пішли собі... і де не вздрять калачики, або ромен і всякий бур'янець, то там і пасуться. Кв. II. 83.

Значення в інших словниках

1. калачик — кала́чик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. калачик — див. хліб  Словник синонімів Вусика
3. калачик — -а, ч. 1》 Зменш. до калач. 2》 у знач. присл. калачиком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. калачик — Кала́чик, -ка; -чики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. калачик — КАЛА́ЧИК, а, ч. 1. Зменш. до кала́ч. Обносять [частують] якимись сухими калачиками, печеними для економії вдома з 2 сорту муки (Коцюб., III, 1956, 425). 2. у знач. присл. кала́чиком. Як калачик; на зразок кільця.  Словник української мови в 11 томах