каліцтво

Каліцтво, -ва

с. Калѣчество, увѣчье. Спінило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. каліцтво — калі́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. каліцтво — -а, с. 1》 Пошкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку або протиправних дій, що призводить до втрати працездатності; покалічення. 2》 Тяжка вада розвитку, що спотворює зовнішній вигляд і часто не сумісна з життям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каліцтво — КАЛІ́ЦТВО (тілесне пошкодження), ПОКАЛІ́ЧЕННЯ, ПОТВО́РНІСТЬ. За кожним пострілом у першу чергу ввижалися вбивства, каліцтво селян (І. Ле); Прийшов лікар і сконстатував тяжке покалічення: у Менделя поломано кілька ребер (І. Франко); Фізична потворність.  Словник синонімів української мови
4. каліцтво — Калі́цтво, -ва, -ву; -лі́цтва, -лі́цтв  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. каліцтво — КАЛІ́ЦТВО, а, с. Тілесне пошкодження, що призводить до втрати працездатності; покалічення. На мить Андрієві ніздрі вхопили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі — і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах