каліч

Каліч, -чі

ж. соб.

1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у.

2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. І. 244.

Значення в інших словниках

1. каліч — ка́ліч іменник жіночого роду каліки збірн.  Орфографічний словник української мови
2. каліч — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. каліч — -і, ж., збірн. Каліки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. каліч — Ка́ліч, -лічі, -лічі, -ліччю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. каліч — КА́ЛІЧ, і, ж., збірн. Каліки. — Твоє місце он тамечки між отими сліпими бабами.., де стоїть ота вся каліч! (Н.-Лев., IV, 1956, 290); — Ой, вже й парубки — сама каліч..: одне кульгаве, друге якесь сухоруке (Смолич, Мир.., 1958, 177).  Словник української мови в 11 томах