каліч
КА́ЛІЧ, і, ж., збірн. Каліки.
— Твоє місце он тамечки між отими сліпими бабами.., де стоїть ота вся каліч! (Н.-Лев., IV, 1956, 290);
— Ой, вже й парубки — сама каліч..: одне кульгаве, друге якесь сухоруке (Смолич, Мир.., 1958, 177).
Словник української мови (СУМ-11)