калічений

Калічений, -а, -е

Искалѣченный... Підняв руки калічені до святого Бога. Шевч. 529.

Значення в інших словниках

1. калічений — калі́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. калічений — див. зіпсований  Словник синонімів Вусика
3. калічений — -а, -е. 1》 Який зазнав каліцтва; покалічений, скалічений. 2》 Ламаний, неправильний (про мову, слова).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. калічений — Калі́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. калічений — КАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Який зазнав каліцтва; покалічений, скалічений. Найшов її [жінку], подивився… І, сивоволосий, Підняв руки калічені До святого бога, Заридав, як та дитина… І простив небогу! (Шевч.  Словник української мови в 11 томах