капотіти

Капотіти, -почу, -тиш

гл. Капать сильно, часто. Дощик, дощик аж із стріхи капотить. н. п. Затулила руками очі, а сльози між пучки так і капотять. К. ЧР. 129. Піт так і капотить із лоба.

Значення в інших словниках

1. капотіти — капоті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. капотіти — див. лити; падати  Словник синонімів Вусика
3. капотіти — -тить, недок. Підсил. до капати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капотіти — КРА́ПАТИ (падати, литися краплями), КРАПОТІ́ТИ підсил., КА́ПАТИ, КАПОТІ́ТИ підсил., КА́НУТИ розм.; СКРА́ПУВАТИ, СКА́ПУВАТИ (з чогось); НАКРАПА́ТИ (рідкими краплями). ЛЯ́ПАТИ, ЛЯПОТІ́ТИ підсил. (перев. видаючи певний звук); ЦЯ́ПАТИ діал., ЦЯПОТІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
5. капотіти — Капоті́ти, -почу́, -поти́ш, -потя́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. капотіти — КАПОТІ́ТИ, ти́ть, недок. Підсил. до ка́пати. Дощик, дощик Аж із стріхи капотить (Укр.. лір. пісні, 1958, 168); З квача капотіла фарба і лишала на білому закуреному тротуарі зелену доріжку (Л. Укр., III, 1952, 605); Назустріч — мій хазяїн..  Словник української мови в 11 томах