кебета

Кебета, -ти

ж. Дарованіе, умѣніе, способность. Ех, як би то!.. Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. 46.

Значення в інших словниках

1. кебета — кебе́та іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. кебета — Здібність, уміння, хист, талант, дар, обдаровання; розум.  Словник синонімів Караванського
3. кебета — -и, ж., розм. Здібність, уміння, хист; розум. Без кебети — нетямущий, дурний. Мати кебету — бути розсудливим, мислячим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кебета — КЕБЕ́ТА, и, ж., розм. Здібність, уміння, хист; розум. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!... Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко); [Кіндрат Антонович:] А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? (М.  Словник української мови у 20 томах
5. кебета — в голові́ кебе́та догори́ дри́ґом ста́ла у кого. Хто-небудь збожеволів, утратив здатність чітко мислити. Одного разу серед ночі .. він будить тих, що поснули, і наказує хутко вдягатись.  Фразеологічний словник української мови
6. кебета — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн.  Словник синонімів української мови
7. кебета — Кебе́та, -ти, -ті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. кебета — КЕБЕ́ТА, и, ж., розм. Здібність, уміння, хист; розум. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби то!… Та що й казать? Кебети не маю (Шевч., І, 1963, 63); [Кіндрат Антонович:] А ке, принеси мені води, побачу, чи є у тебе до того кебета? (Кроп.  Словник української мови в 11 томах