кидь

Кидь, -ді I

ж. Разстояніе, на которое можно что-нибудь бросить. А він був од мене не більше, як на одну кидь. Харьк.

---------------

Кидь! II

меж. Выражаетъ бросаніе. Ухопив та кидь його об землю!

Значення в інших словниках

1. кидь — кидь 1 іменник жіночого роду відстань, на яку можна щось кинути розм. кидь 2 присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кидь — I -і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. II виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач. кидати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кидь — КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Б. Грінченка); Гнаний далі поривистим вітром...  Словник української мови у 20 томах
4. кидь — КИДЬ¹, і, ж., розм. Відстань, на яку можна що-небудь кинути. А він був од мене не більше, як на одну кидь (Сл. Гр.); Врізався корабель у піщану косу на одну кидь од берега. КИДЬ², виг. Уживається як присудок для вираження однократної дії за знач.  Словник української мови в 11 томах