клечання

Кле́чання, -ня

с. Срубленныя небольшія деревья и древесныя вѣтви съ листьями въ домахъ и на дворахъ на Троицу. Чуб. III. 185.

Значення в інших словниках

1. клечання — кле́чання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клечання — див. ЗЕЛЕНЬ.  Словник синонімів Караванського
3. клечання — -я, с. 1》 етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. 2》 поет. Зелена рослинність, зелень.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клечання — КЛЕ́ЧАННЯ, я, с. 1. етн. Гілки з листям, якими на Зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Т. Шевченко); Наталка ламала клечання і обвішувала ним коні (І. Багряний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
5. клечання — ЗЕ́ЛЕНЬ збірн. (зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.), ЗІ́ЛЛЯ, ЗЕЛО́ поет., ЗЕ́ЛЕННЯ діал., ЗЕЛЕНА́ рідко; КЛЕ́ЧАННЯ, МАЙ діал. (яким прикрашають хату, подвір'я на Зелені свята).  Словник синонімів української мови
6. клечання — Кле́чання, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. клечання — КЛЕ́ЧАННЯ, я, с. 1. етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Шевч., І, 1951, 284); — Це ж сьогодні зелена неділя,— промовив Данько, замріявшись.  Словник української мови в 11 томах