клопітно —
кло́пітно прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
клопітно —
Присл. до клопітний 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
клопітно —
КЛО́ПІТНО. 1. Присл. до клопітни́й 1. Кілька разів водій спиняв авто, нашвидкуруч щось клопітно поправляв і знову їхав (Іван Ле). 2. кому і без дод., у знач. пред. Про стан неспокою, тривоги і т. ін. Остапові чогось було трохи клопітно на душі.
Словник української мови у 20 томах
клопітно —
Кло́пітно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
клопітно —
КЛО́ПІТНО. Присл. до клопітни́й 1. Остапові чогось було трохи клопітно на душі. Він трохи боявся жінки (Гр., II, 1963, 456); В біологічному кабінеті нашого дитячого будинку імені Крупської зараз дуже шумно й клопітно (Коп.
Словник української мови в 11 томах