клопітно

КЛО́ПІТНО. Присл. до клопітни́й 1.

Остапові чогось було трохи клопітно на душі. Він трохи боявся жінки (Гр., II, 1963, 456);

В біологічному кабінеті нашого дитячого будинку імені Крупської зараз дуже шумно й клопітно (Коп., Подарунок, 1956, 171);

Кілька разів водій спиняв авто, нашвидкуруч щось клопітно поправляв і знову їхав (Ле, В снопі.., 1960, 254).

Значення в інших словниках

1. клопітно — кло́пітно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. клопітно — Присл. до клопітний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клопітно — КЛО́ПІТНО. 1. Присл. до клопітни́й 1. Кілька разів водій спиняв авто, нашвидкуруч щось клопітно поправляв і знову їхав (Іван Ле). 2. кому і без дод., у знач. пред. Про стан неспокою, тривоги і т. ін. Остапові чогось було трохи клопітно на душі.  Словник української мови у 20 томах
4. клопітно — Кло́пітно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. клопітно — Клопітно нар. Безпокойно, хлопотно; хлопотливо.  Словник української мови Грінченка