клопітний
Клопітни́й, -а́, -е́
1) Заботливый. Я їй довожу гарненько, беруся розсудливо... та шкода люю розуму клопітного. МВ. ІІ. 131.
2) Безпокойный, хлопотунъ, надоѣдливый (о человѣкѣ). Іван клопітний чоловік, о) Хлопотливый, безпокойный (о дѣлѣ). Зареклися, що сами з роду-віку у таке клопітне не вберемось. МВ. ІІІ. 49.
Словник української мови Грінченка