кльочити

Кльо́чити, -чу, -чиш

гл. О тетеревѣ: токовать. Ґотур на весну кльочит. Вх. Зн. 25.

Значення в інших словниках

1. кльочити — кльо́чити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. кльочити — -ить, недок. Робити особливі рухи, видавати крики, співати, підкликаючи самку в період спаровування (про самців деяких птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кльочити — КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок., діал. Токувати (у 1 знач.). Готур на весну кльочить (Сл. Б. Грінченка); Глухарі та інші птахи ряду куроподібних щороку збираються на одному й тому ж токовищі, кльочать, зазиваючи самиць співом, своєрідними танцями (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. кльочити — КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок. Робити особливі рухи, видавати крики, співати, підкликаючи самку в період спаровування (про самців деяких птахів). Готур на весну кльочить (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах