кльочити
КЛЬО́ЧИТИ, ить, недок., діал.
Токувати (у 1 знач.).
Готур на весну кльочить (Сл. Б. Грінченка);
Глухарі та інші птахи ряду куроподібних щороку збираються на одному й тому ж токовищі, кльочать, зазиваючи самиць співом, своєрідними танцями (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)