клюга

Клюга, -ги

ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.

Значення в інших словниках

1. клюга — Клюг, клю́га: — вістря, наконечник списа [8]  Словник з творів Івана Франка
2. клюга — -и, ж., діал. Металевий наконечник списа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клюга — КЛЮГА́, и́, ж., іст. Металевий наконечник списа. [Мартин:] Я .. в хаті в його [нього] потрусив та й знайшов у стрісі оці клюги списові – аж три (Б.  Словник української мови у 20 томах