клюга
Клюга, -ги
ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клюга — Клюг, клю́га: — вістря, наконечник списа [8] Словник з творів Івана Франка
- клюга — -и, ж., діал. Металевий наконечник списа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клюга — КЛЮГА́, и́, ж., іст. Металевий наконечник списа. [Мартин:] Я .. в хаті в його [нього] потрусив та й знайшов у стрісі оці клюги списові – аж три (Б. Словник української мови у 20 томах