клюга
КЛЮГА́, и́, ж., іст.
Металевий наконечник списа.
[Мартин:] Я .. в хаті в його [нього] потрусив та й знайшов у стрісі оці клюги списові – аж три (Б. Грінченко);
Один [розбійник] засторчив знічев'я списа свого в копицю, де дівчина сховалась, да так, що клюгою в ліву грудь їй ударило, аж сукню роздерло (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клюга — Клюг, клю́га: — вістря, наконечник списа [8] Словник з творів Івана Франка
- клюга — -и, ж., діал. Металевий наконечник списа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клюга — Клюга, -ги ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Словник української мови Грінченка