клюкати
Клюкати, -каю, -єш
гл.
1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4.
2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233.
8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри К. ЧР.
Словник української мови ГрінченкаКлюкати, -каю, -єш
гл.
1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4.
2) Ниться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233.
8) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добри К. ЧР.
Словник української мови Грінченка