клюкати
КЛЮ́КАТИ, аю, аєш, недок., рідко.
1. перех. неперех., розм. Те саме, що клюва́ти 1, 2; дзьобати.
2. неперех., перен., фам. Пити спиртні напої, напиватися до сп’яніння.
Козак Мамай також умів.. клюкати й вихиляти (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 248).
Словник української мови (СУМ-11)