клякати

Кляка́ти, -ка́ю, -єш

с. в. кля́кнути, -кну, -неш, гл. Становиться, стать на колѣни. Ой як дівча ся улякло, на коліна пред ним клякло. Гол. І. 237. Клякни, клякни, жено моя, буде стята гловка твоя. Гол. І. 172.

Значення в інших словниках

1. клякати — Кляка́ти: — ставати на коліна; [XIII] — ставати навколішки [1;4;21;X;XII] — стояти навколішках [36] — падати, впасти навколішки [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. клякати — кляка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. клякати — -аю, -аєш, недок., клякнути, -ну, -неш, док. Ставати, падати на коліна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клякати — КЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., КЛЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Ставати, падати на коліна. Ніхто його [обряду] докладно В повній цілості не знає. Чи клякати, чи стояти (І.  Словник української мови у 20 томах
5. клякати — кляка́ти ставати на коліна (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. клякати — КЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., КЛЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Ставати, падати на коліна. Ніхто його [обряду] докладно В повній цілості не знає. Чи клякати, чи стояти (Фр., X, 1954, 100); Іван клякнув механічно коло ліжка, поклав голову на подушку (Круш., Буденний хліб.., 1960, 95).  Словник української мови в 11 томах