клякати
КЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., КЛЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Ставати, падати на коліна.
Ніхто його [обряду] докладно В повній цілості не знає. Чи клякати, чи стояти (Фр., X, 1954, 100);
Іван клякнув механічно коло ліжка, поклав голову на подушку (Круш., Буденний хліб.., 1960, 95).
Словник української мови (СУМ-11)