клякання

КЛЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кляка́ти.

Він вже нахилився для другого клякання, і коли схотів спинитися, то мало не впав (Смолич, II, 1958, 61).

Значення в інших словниках

1. клякання — кляка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клякання — -я, с. Дія за знач. клякати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клякання — КЛЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кляка́ти. Він вже нахилився для другого клякання, і коли схотів спинитися, то мало не впав (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах