1. Словник української мови в 11 томах

клякання

КЛЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кляка́ти.

Він вже нахилився для другого клякання, і коли схотів спинитися, то мало не впав (Смолич, II, 1958, 61).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клякання — кляка́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. клякання — -я, с. Дія за знач. клякати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клякання — КЛЯКА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кляка́ти. Він вже нахилився для другого клякання, і коли схотів спинитися, то мало не впав (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах