клякнення —
кля́кнення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
клякнення —
-я, с. Стан за знач. клякнути.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клякнення —
КЛЯ́КНЕННЯ, я, с. Стан за знач. кля́кнути. Хлопчина так захопливо й нетерпляче дивився на вудку, що навіть не відчував клякнення пальців (із журн.); Нестача вологи в ґрунті та його виснаженість стали причиною клякнення вівса (з газ.).
Словник української мови у 20 томах