клякнення

кля́кнення

-я, с.

Стан за знач. клякнути.

Значення в інших словниках

1. клякнення — кля́кнення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. клякнення — КЛЯ́КНЕННЯ, я, с. Стан за знач. кля́кнути. Хлопчина так захопливо й нетерпляче дивився на вудку, що навіть не відчував клякнення пальців (із журн.); Нестача вологи в ґрунті та його виснаженість стали причиною клякнення вівса (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. клякнення — КЛЯ́КНЕННЯ, я, с. Стан за знач. кля́кнути.  Словник української мови в 11 томах