книшик

Книш, -ша́

м.

1) Родъ хлѣба съ завороченными внутрь краями и смазаннаго свинымъ саломъ или коноплянымъ масломъ. Чуб. VII. 444. Повна піч паляниць, посередині книш. Ном. У гуцуловъ въ книш кладется смѣсь изъ варенаго картофеля, овечьяго сыру, смѣшаннаго съ петрушкою, чеснокомъ и пр., а сверху масло или солонина. Шух. І. 143.

2) Пренебрежительное прозвище священниковъ и дьячковъ.

3) Камковый верхъ мѣховой шапки галицкаго міщанина, выдающійся надъ опушкой въ формѣ книша. Гол. Од. 18.

4) мн. Родъ вышивокъ на рубахѣ. Чуб. VII. 427. ум. книшик.

Значення в інших словниках

1. книшик — кни́шик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. книшик — -а, ч. 1》 Зменш. до книш. 2》 Відкритий пиріжок із смаженою цибулею або сирою капустою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. книшик — КНИ́ШИК, а, ч. Зменш. до книш. Хто як спомігся..: дають, та все з такою увагою, чи книшик, чи паляничку (Ганна Барвінок); Квітчала [Анна] калиною святковий книшик, ставила його на покуть (І. Пільгук).  Словник української мови у 20 томах
4. книшик — КНИ́ШИК, а, ч. 1. Зменш. до книш. Хто як спомігся..: дають, та все з такою увагою, чи книшик, чи паляничку (Барв., Опов.., 1902, 115). 2. Відкритий пиріжок із смаженою цибулею або сирою капустою.  Словник української мови в 11 томах