козачина

Козачина, -ни

ж.

1) Молодой человѣкъ, молодець.

2) Казакинъ. Мати хотіла одягти його в козачину, в нові крамні штанці. Левиц. І. 245.

Значення в інших словниках

1. козачина — козачи́на іменник чоловічого роду, істота козак  Орфографічний словник української мови
2. козачина — див. хлопець  Словник синонімів Вусика
3. козачина — -и. 1》 ч., розм. Те саме, що козак 1-5). 2》 ж., заст. Те саме, що козакин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. козачина — КОЗАЧИ́НА¹, и, ч., розм. Те саме, що коза́к 1, 4, 5 (з відтінком схвалення, симпатії, співчуття). – Ти хто такий? – питав Богун козачину, що, видимо, супроводжував бранців (Я. Качура); На попоні козачину з битви винесли бійці... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. козачина — КОЗА́К (на Україні в XV-XVIІІ ст. — вільна людина з кріпосних селян або міської бідноти, що втекла на південь і брала участь у визвольній боротьбі проти іноземних загарбників), КОЗАЧИ́НА розм.  Словник синонімів української мови
6. козачина — КОЗАЧИ́НА, и, 1. ч., розм. Те саме, що коза́к 1-5. — Ти хто такий? — питав Богун козачину, що, видимо, супроводжував бранців (Кач., Вибр., 1953, 79); На попоні козачину з битви винесли бійці… (Рудь, Дон.  Словник української мови в 11 томах