козиритися

Козири́тися, -рю́ся, -ришся

гл.

1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться. Мнж. 165.

2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться. Чуб. III. 178.

Значення в інших словниках

1. козиритися — козири́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. козиритися — Приндитися, гороїжитися, БУНДЮЧИТИСЯ, ходити <�виступати> козирем; бадьоритися.  Словник синонімів Караванського
3. козиритися — див. чванитися  Словник синонімів Вусика
4. козиритися — -рюся, -ришся, недок., розм. 1》 Триматися по-молодецькому; бадьоритися. || Задаватися, хизуватися. 2》 безос., карт. Іде козир (у 1 знач.), збільшується кількість козирних карт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. козиритися — КОЗИРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., розм. 1. безос., карт. Збільшується кількість козирних карт у гравця; іде козир (у 1 знач.). Не буду дивиться, нехай козириться (Номис); Василь Леонтійович попросив, щоб і йому карти дали.  Словник української мови у 20 томах
6. козиритися — БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯ заст.; КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОКО́ШИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
7. козиритися — КОЗИРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., розм. 1. Триматися по-молодецькому; бадьоритися. Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб., III, 1872, 178); // Задаватися, хизуватися. Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (Зар.  Словник української мови в 11 томах