козиритися
КОЗИРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., розм.
1. Триматися по-молодецькому; бадьоритися.
Коло дівки парубонько півнем козириться (Чуб., III, 1872, 178);
// Задаватися, хизуватися.
Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (Зар., Світло, 1961, 4).
2. безос., карт. Іде козир (у 1 знач.), збільшується кількість козирних карт.
Не буду дивиться, нехай козириться (Номис, 1864, № 12592).
Словник української мови (СУМ-11)