коливорот

Коли́воро́т, -ту

м. = коловорот. Коливорот — ще й помальований зеленим — на ланцюгах ходив, обкований був. І на стовпі бляшане півпівника: куди вітер, туди й він обертався та чергинькав. Св. Л. 77.

Значення в інших словниках

1. коливорот — Коли́[о́]ворот, -ту; -роти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)