колоти
Колоти, -лю, -леш, одн. в. кольну́ти, -ну́, -не́ш
гл.
1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. І.
2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола. посл.
3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів. ЗОЮР.
4) Рѣзать (свиней).
5) Раскалывать. Тріски колоти.
Словник української мови Грінченка