колоти

Коло́ти, колю́, ко́леш, ко́лють; коло́в, коло́ла; ко́лючи; ко́лений і ко́лотий

Значення в інших словниках

1. колоти — коло́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. колоти — Шпигати, штрикати, д. шпортати; (наскрізь) проколювати; (у боці) поколювати, боліти; (свиней) забивати, різати; (на дріб) розщеплювати, роздроблювати, роздробляти, дробити, розколювати; (дрова) рубати, тяти; (язиком) П. дошкуляти, допікати, підпускати шпильку, (в очі) жм. цвікати; п-к  Словник синонімів Караванського
3. колоти — I вколоти, буцати (рогами), буцкати, буцькати, виймати (напр. очі), виколупувати, виколювати, викопирсувати, виштрикувати, виштрикати, заколювати, застромляти, колупати, кольнути, настромлювати, настромляти, натикувати, натикати, нашпиговувати...  Словник синонімів Вусика
4. колоти — колю, колеш, недок. 1》 перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. || Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). || безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю чи кольки).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. колоти — КОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, недок. 1. кого, що чим і без дод. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Горе тобі, воле, коли тебе корова коле (прислів'я); Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить...  Словник української мови у 20 томах
6. колоти — (аж) ко́льки ко́лють (спира́ють); (аж) ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна ..  Фразеологічний словник української мови
7. колоти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови
8. колоти — КОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, недок. 1. перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Вовчок, І, 1955, 109)...  Словник української мови в 11 томах
9. колоти — Колоти, -лю, -леш, одн. в. кольну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. І. 2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола.  Словник української мови Грінченка