колоти
КОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, недок.
1. кого, що чим і без дод. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль.
Горе тобі, воле, коли тебе корова коле (прислів'я);
Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок);
Вони знущалися над ним: кололи, били, – та нічого їм не сказав юнак (П. Тичина);
– Слухати уважно! – проголосив Заєць енергійно. – Ножики, олівці, мотузки, черепки, голки й інші металеві й скляні знаряддя, щоб різати, колоти, штрикати, в'язати, писати тощо, – прошу скласти на цей стіл (І. Багряний);
// кого, що і без прям. дод. Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.).
Хай мороз не коле так – В мене шапка з кролика (Г. Бойко);
Гострі сніжинки кололи обличчя (С. Журахович);
// безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки).
Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський);
Вова біг, доки не почало колоти в боці (О. Копиленко).
2. кого чим і без дод. Уражати кого-небудь, встромляючи в тіло вістря зброї.
Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов (І. Котляревський);
Сто тридцять орлів налетіло на німецько-гайдамацький загін .. Врізалися у самий табір на сільській площі, кололи, стріляли впритул, збивали з коней (О. Довженко);
У сотниковім дворі господаря мало не убили до смерті .. Ганялися за людьми й кололи їх шаблями (Г. Хоткевич).
3. кого. Забивати ударами ножа (про свиней).
Кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу (Панас Мирний);
Баба Федора своє порося ще пожаліла колоти, хай підросте (О. Донченко);
За возовнею, а її згори було найкраще видно, кололи кабана (Ю. Логвин);
У Каландріна на хуторі під Флоренцією був двір, що він узяв за жінкою; з того двора він мав деякі прибутки і щороку проти Різдва їздив туди разом із нею колоти кабана на солонину (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
4. що. Розсікати, роздрібнювати що-небудь тверде на частини.
– На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали (Г. Квітка-Основ'яненко);
Треба знову возити дрова з лісу. Потім пиляти їх, потім колоти (В. Винниченко);
Біля сарая Галаган колов дрова (А. Головко);
Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів (Є. Гуцало).
5. кого чим, перен. Ображати когось неприємними зауваженнями; в'їдливо дорікати кому-небудь.
П'є [Максим], гуляє; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Панас Мирний);
Для когось у них знаходився і сміх, і доброта, і пестощі, а його [Тимофія] вони вічно кололи одним: “За що ми тобі гроші платим?” (М. Стельмах).
◇ (1) [Аж] ко́льки ко́лють (спира́ють) <[Аж] ко́лька ко́ле (спира́є)> див. ко́лька;
(2) Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі кому:
а) в'їдливо дорікати, докоряти кому-небудь чимсь, кимсь.
Хотілося стати, вивернути свої долоні всьому майданові напоказ – гляньте: в мозолях, порепані, чорні, як шкуратки! Наймичку тримає? Ще будуть нею очі йому колоти (О. Гончар);
– Чого ви мені очі печете?.. Варчук мені, як собаці “добридень”, потрібний (М. Стельмах);
[Хуса:] То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Леся Українка);
– Ти мені очі цим не штрикай! Я не сам собі пенсію встановляв! (О. Гончар);
б) (перев. зі сл. колоти) дратувати кого-небудь, не давати комусь спокою.
Нам тільки сакля очі коле; Чого вона стоїть у вас, Не нами дана (Т. Шевченко);
Не доглянута хата коле всім очі, кожне думає: а чому ця господа обдертими стінами чорніє (Є. Гуцало);
(3) Коло́ти очи́ма кого, що – уважно розглядати (перев. підозріло, недоброзичливо і т. ін.).
Врешті Лазар з'явився. Його обступили, питали, кололи очима (М. Коцюбинський);
На цареві був важкий коштовний одяг; .. його кололи очима явні і приховані змовники (Л. Дмитерко);
Одні стояли з виглядом покірливих тварин, другі, ті, що не змирилися з долею, мали печать шаленства на лицях; одні плакали, інші сухими очима гостро кололи своїх мучителів – мали б силу, то вбивали б поглядами (П. Загребельний);
Пра́вда о́чі ко́ле див. пра́вда;
(4) У ніс ко́ле – не подобається кому-небудь, не задовольняє когось.
Чуєте, йому [Якову] моя страва у ніс коле? (Панас Мирний);
Попідростали [діти] – в голові туманіє. Тому чоботи, тому крамні штани, тому картуза .. Одежа домашньої роботи вже, бач, у ніс коле... (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)