колоти

КОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, недок.

1. кого, що чим і без дод. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль.

Горе тобі, воле, коли тебе корова коле (прислів'я);

Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок);

Вони знущалися над ним: кололи, били, – та нічого їм не сказав юнак (П. Тичина);

– Слухати уважно! – проголосив Заєць енергійно. – Ножики, олівці, мотузки, черепки, голки й інші металеві й скляні знаряддя, щоб різати, колоти, штрикати, в'язати, писати тощо, – прошу скласти на цей стіл (І. Багряний);

// кого, що і без прям. дод. Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.).

Хай мороз не коле так – В мене шапка з кролика (Г. Бойко);

Гострі сніжинки кололи обличчя (С. Журахович);

// безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю, кольки).

Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський);

Вова біг, доки не почало колоти в боці (О. Копиленко).

2. кого чим і без дод. Уражати кого-небудь, встромляючи в тіло вістря зброї.

Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався, Хто бив, хто різав, хто колов (І. Котляревський);

Сто тридцять орлів налетіло на німецько-гайдамацький загін .. Врізалися у самий табір на сільській площі, кололи, стріляли впритул, збивали з коней (О. Довженко);

У сотниковім дворі господаря мало не убили до смерті .. Ганялися за людьми й кололи їх шаблями (Г. Хоткевич).

3. кого. Забивати ударами ножа (про свиней).

Кололи свиней, і несамовитий крик їх розносився по всьому селу (Панас Мирний);

Баба Федора своє порося ще пожаліла колоти, хай підросте (О. Донченко);

За возовнею, а її згори було найкраще видно, кололи кабана (Ю. Логвин);

У Каландріна на хуторі під Флоренцією був двір, що він узяв за жінкою; з того двора він мав деякі прибутки і щороку проти Різдва їздив туди разом із нею колоти кабана на солонину (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).

4. що. Розсікати, роздрібнювати що-небудь тверде на частини.

– На дривітні колоддя кололи, у дрова рубали (Г. Квітка-Основ'яненко);

Треба знову возити дрова з лісу. Потім пиляти їх, потім колоти (В. Винниченко);

Біля сарая Галаган колов дрова (А. Головко);

Двірники кололи на асфальті лід, дрібні крижинки вилітали з-під ломів (Є. Гуцало).

5. кого чим, перен. Ображати когось неприємними зауваженнями; в'їдливо дорікати кому-небудь.

П'є [Максим], гуляє; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Панас Мирний);

Для когось у них знаходився і сміх, і доброта, і пестощі, а його [Тимофія] вони вічно кололи одним: “За що ми тобі гроші платим?” (М. Стельмах).

◇ (1) [Аж] ко́льки ко́лють (спира́ють) <[Аж] ко́лька ко́ле (спира́є)> див. ко́лька;

(2) Коло́ти (випіка́ти, пекти́, вибива́ти і т. ін.) о́чі кому:

а) в'їдливо дорікати, докоряти кому-небудь чимсь, кимсь.

Хотілося стати, вивернути свої долоні всьому майданові напоказ – гляньте: в мозолях, порепані, чорні, як шкуратки! Наймичку тримає? Ще будуть нею очі йому колоти (О. Гончар);

– Чого ви мені очі печете?.. Варчук мені, як собаці “добридень”, потрібний (М. Стельмах);

[Хуса:] То ти мені ще й очі вибиваєш своїм багатством? (Леся Українка);

– Ти мені очі цим не штрикай! Я не сам собі пенсію встановляв! (О. Гончар);

б) (перев. зі сл. колоти) дратувати кого-небудь, не давати комусь спокою.

Нам тільки сакля очі коле; Чого вона стоїть у вас, Не нами дана (Т. Шевченко);

Не доглянута хата коле всім очі, кожне думає: а чому ця господа обдертими стінами чорніє (Є. Гуцало);

(3) Коло́ти очи́ма кого, що – уважно розглядати (перев. підозріло, недоброзичливо і т. ін.).

Врешті Лазар з'явився. Його обступили, питали, кололи очима (М. Коцюбинський);

На цареві був важкий коштовний одяг; .. його кололи очима явні і приховані змовники (Л. Дмитерко);

Одні стояли з виглядом покірливих тварин, другі, ті, що не змирилися з долею, мали печать шаленства на лицях; одні плакали, інші сухими очима гостро кололи своїх мучителів – мали б силу, то вбивали б поглядами (П. Загребельний);

Пра́вда о́чі ко́ле див. пра́вда;

(4) У ніс ко́ле – не подобається кому-небудь, не задовольняє когось.

Чуєте, йому [Якову] моя страва у ніс коле? (Панас Мирний);

Попідростали [діти] – в голові туманіє. Тому чоботи, тому крамні штани, тому картуза .. Одежа домашньої роботи вже, бач, у ніс коле... (А. Іщук).