1. Фразеологічний словник української мови

колоти

(аж) ко́льки ко́лють (спира́ють); (аж) ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович).

пра́вда о́чі ко́ле кому і без додатка. Неприємно комусь визнавати себе винним, слухати істину; соромно комусь. Він просто говорив усюди правду… А правда .. очі коле (І. Цюпа). гірка́ пра́вда ко́ле о́чі. Шакун на лайку мовчав як у рот йому води налито. Гірка правда, мабуть, дуже колола йому очі (Панас Мирний).

у ніс ко́ле. Не подобається кому-небудь, не задовольняє когось. Чуєте, йому (Якову) моя страва у ніс коле? (Панас Мирний); Попідростали (діти) — в голові туманіє. Тому чоботи, тому крамні штани, тому картуза .. Одежа домашньої роботи вже, бач, у ніс коле... (А. Іщук).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колоти — коло́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. колоти — Шпигати, штрикати, д. шпортати; (наскрізь) проколювати; (у боці) поколювати, боліти; (свиней) забивати, різати; (на дріб) розщеплювати, роздроблювати, роздробляти, дробити, розколювати; (дрова) рубати, тяти; (язиком) П. дошкуляти, допікати, підпускати шпильку, (в очі) жм. цвікати; п-к Словник синонімів Караванського
  3. колоти — I вколоти, буцати (рогами), буцкати, буцькати, виймати (напр. очі), виколупувати, виколювати, викопирсувати, виштрикувати, виштрикати, заколювати, застромляти, колупати, кольнути, настромлювати, настромляти, натикувати, натикати, нашпиговувати... Словник синонімів Вусика
  4. колоти — колю, колеш, недок. 1》 перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. || Викликати почуття болю, що нагадує укол (про мороз, вітер і т. ін.). || безос., у чому. Боліти (про відчуття гострого, різкого болю чи кольки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. колоти — КОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, недок. 1. кого, що чим і без дод. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Горе тобі, воле, коли тебе корова коле (прислів'я); Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить... Словник української мови у 20 томах
  6. колоти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  7. колоти — Коло́ти, колю́, ко́леш, ко́лють; коло́в, коло́ла; ко́лючи; ко́лений і ко́лотий Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. колоти — КОЛО́ТИ, колю́, ко́леш, недок. 1. перех. і без додатка. Натискати або проколювати чим-небудь гострим, спричиняючи біль. Вона [панночка] мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Вовчок, І, 1955, 109)... Словник української мови в 11 томах
  9. колоти — Колоти, -лю, -леш, одн. в. кольну́ти, -ну́, -не́ш гл. 1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. І. 2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Словник української мови Грінченка