колот
КО́ЛОТ, у, ч., діал.
Колотнеча.
Вона все чула .. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Ганна Барвінок);
Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (І. Франко);
Увійшовши в родину Грицая жінкою його молодшого сина Йосипа, Параска розбиває патріархальний уклад родини, вносить розбрат, деморалізацію, колот (С. Єфремов).
Словник української мови (СУМ-20)