колот
КО́ЛОТ, у, ч., діал. Колотнеча.
Вона все чула.. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Барв., Опов.., 1902, 154);
Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (Фр., V, 1951, 393).
Словник української мови (СУМ-11)