Значення в інших словниках
-
колот —
ко́лот іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
колот —
КО́ЛОТ, у, ч., діал. Колотнеча. Вона все чула .. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Ганна Барвінок); Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (І.
Словник української мови у 20 томах
-
колот —
КОЛОТНЕ́ЧА (безладний рух, гомін людей), КОЛОТНЯ́́ розм., ВЕРЕМІ́Я розм., ВЕРЕМІ́Й розм., ХУ́ГА розм., КО́ЛОТ діал. В кузові зчинилася колотнеча. Люди кричали, лаялися, потім почали гупати кулаками об вицвілий верх кабіни (М.
Словник синонімів української мови
-
колот —
Ко́лот, -ту, -тові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
колот —
КО́ЛОТ, у, ч., діал. Колотнеча. Вона все чула.. і боялась, щоб не вийшло якого колоту через сей случай (Барв., Опов.., 1902, 154); Ех, Готлібе, Готлібе! Чи знав ти, чи гадав ти, якого колоту наробив твій лист..! (Фр., V, 1951, 393).
Словник української мови в 11 томах
-
колот —
Ко́лот, -ту м. Ссора, споръ, сумятица. Як Чаюна взяли у острог, так і колоту не стало на селі; а то було що-вечора то крик на вулиці, то бійка, — без колоту не обійдеться. Екатер. у. Колот такий підняли, що хоч з хати тікай.
Словник української мови Грінченка