коняка
Коня́ка, -ки
м. и ж. ув. отъ кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. ум. конячка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
Словник української мови ГрінченкаКоня́ка, -ки
м. и ж. ув. отъ кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. ум. конячка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
Словник української мови Грінченка