копиця
Копиця, -ці
ж.
1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. н. п.
2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. ум. копичка. А ввечері холодками клали в копички рядками. Мет. Кілько грачів у «короля» кладуть... руки долонями вниз, одна рука на другу, щоб стала копичка. Чуб. III. 45.
Словник української мови Грінченка