копиця

КОПИ́ЦЯ, і, ж.

1. Невеликий стіжок сіна, соломи тощо.

Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Шевч., II, 1953, 186);

По той бік річки прослався луг з копицями сіна (Шиян, Переможці, 1950, 71);

*У порівн. — Витріщаю очі — суне мій Вуйко [ведмідь], мов копиця сіна в темноті (Фр., IV, 1950, 26).

2. рідко. Те саме, що копа́ 1.

Он у вибалочку затишний гайок, а за ним густо розкидані копиці хліба (Коп., Земля.., 1957, 33).

3. перен. Велика кількість, купа чого-небудь.

[Пріська:] Моя матінко рідна! Яка велика копиця грошей! (Мирний, V, 1955, 140);

Крамар нахилив голову над касою й чогось там шукав, так що передо мною була лиш копиця чорного волосся (Коцюб., І, 1955, 253);

— Гаразд, гаразд! — бадьоро вигукнув доповідач, .. витягуючи копицю паперів з товстого портфеля (Досв., Вибр., 1959, 279).

Значення в інших словниках

1. копиця — копи́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. копиця — (сіна) стіжок; (велика) коп'як; П. купа; (волосся) кучма, куделя.  Словник синонімів Караванського
3. копиця — див. багато  Словник синонімів Вусика
4. копиця — [копиц'а] -ц'і, ор. -цеийу  Орфоепічний словник української мови
5. копиця — -і, ж. 1》 Невеликий стіжок сіна, соломи тощо. 2》 рідко. Те саме, що копа 1). 3》 перен. Велика кількість, купа чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. копиця — КОПИ́ЦЯ, і, ж. 1. Невеликий стіжок сіна, соломи і т. ін. Дівчата на луці гребли, А парубки копиці клали (Т. Шевченко); Я лiг пiд копицею сiна, заснув i не чув, як шляхом пройшла кiннота (А.  Словник української мови у 20 томах
7. копиця — Копиця. Про товсту і ліниву людину.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. копиця — ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич.  Словник синонімів української мови
9. копиця — Копиця, -ці ж. 1) Копна травы. Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. Погоріло в степу сіно, нема ні копиці. н. п. 2) Куча чего-либо. А в лагері знайшли різниці: лежали битих мняс копиці. Котл. Ен. ум. копичка.  Словник української мови Грінченка