копіт
Ко́піт, -поту
м.
1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб.
2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
Словник української мови ГрінченкаКо́піт, -поту
м.
1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб.
2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
Словник української мови Грінченка