копіт
КО́ПІТ, поту, ч., розм., рідко. Те саме, що ку́рява.
— Антосьо їде! — стали кричать [хлопці]. І вискоком за бричкою.. Аж копіт збили дорогою (Свидн., Люборацькі, 1955, 36).
Словник української мови (СУМ-11)КО́ПІТ, поту, ч., розм., рідко. Те саме, що ку́рява.
— Антосьо їде! — стали кричать [хлопці]. І вискоком за бричкою.. Аж копіт збили дорогою (Свидн., Люборацькі, 1955, 36).
Словник української мови (СУМ-11)