копірка
КОПІ́РКА, и, ж., розм. Копіювальний папір.
— Директив тут та циркулярів різних зібралася ціла гора. Сідайте та під копірку переписуйте, треба по колгоспах порозсилати… (Вишня, II, 1956, 71);
Очі його знову наштовхнулися на віддрукований під копірку папірець (Рибак, Час.., 1960, 351).
Словник української мови (СУМ-11)