1. Словник української мови в 11 томах

копірка

КОПІ́РКА, и, ж., розм. Копіювальний папір.

— Директив тут та циркулярів різних зібралася ціла гора. Сідайте та під копірку переписуйте, треба по колгоспах порозсилати… (Вишня, II, 1956, 71);

Очі його знову наштовхнулися на віддрукований під копірку папірець (Рибак, Час.., 1960, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копірка — копі́рка іменник жіночого роду копіювальний папір розм. Орфографічний словник української мови
  2. копірка — -и, ж., розм. Копіювальний папір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. копірка — див. калька Словник чужослів Павло Штепа
  4. копірка — КОПІ́РКА, и, ж., розм. Копіювальний папір. Літери, які вона ставила на папері і які перебивалися під копіркою, складалися в слова, а слова в інформацію (Б. Словник української мови у 20 томах